Ця мальована історія – монолог-розповідь бабусі. Вона вижила і оповідає свої спогади про Голодомор 1932-1933 рр. Це сумна й моторошна сповідь очима дитини.
Бабуся пригадує, як вона була ще дівчинкою, а в рідному селі з’явилися чужі люди. Спочатку вони забрали всю худобу, а потім – і зерно. Дівчинка уявляла, що виною всьому страшна примара – Голодний Дух. І вважала, що саме мара забрала всіх сусідських дітей. І кожного разу, як хотілося їсти, дівчинка знову і знову бачила цю страшну потвору.
Невідомо, скільки б ще лиха довелося побачити дитячим очам. Але дитинці пощастило – її врятував добрий чоловік. Бабуся вижила. І вона пам’ятає про Голодомор.
Немає коментарів:
Дописати коментар