Моя суверенна Україно!
Ми живемо в Україні, в країні яка багата своєю історією, надбаннями, краєвидами, мелодійною музикою, милозвучною мовою.
Україна – рідний край, золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю.
Україна – це щирий та працьовитий народ.
-Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу.
-Це широкий Дніпро - Славутич, який несе свої води в Чорне море.
Багата і складна історія нашої держави.
· Так трапилось, що протягом багатьох століть розвитку Україна не мала власної державності і єдиної території. Українські землі в різні періоди належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Речі Посполитій, а потім Польщі, Австро-Угорщині, а згодом Румунії та Чехословаччині.
· На період першої світової війни вся Наддніпрянщина належала Росії, а Західна Україна – Угорщині. Але одним з наслідків першої світової війни був розвал двох найбільших імперій Європи: Російської та Австро-Угорської. Відтоді розпочалося державне відродження України.
· У 1917 р. У Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція. В результаті неї було проголошено створення Української Народної Республіки (УНР) та обрано першого президента Михайла Грушевського.
Подібні процеси відбувалися і в Галичині. Згодом, у жовтні 1918 року, була проголошена Західно - Українська народна Держава на території Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою Ради став Євген Петрушевич.
· А вже через рік ,22 січня 1919 р., у Києві відбулось урочисте проголошення злуки Західно-Української Народної Республіки в єдину соборну Українську Народну Республіку.
Відбувалося це на святково прибраній Софійській площі в Києві. Її заповнили десятки тисяч жителів.
„...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. ЗУНР і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є одна незалежна Українська Народна Республіка, віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і на щастя робочого люду”.
Відбулося об’єднання українських земель, а разом з тим - українських традицій, звичаїв, мови, що мало велике історичне значення для українського народу.
Державним Гербом Соборної України став тризуб. Отже, віковічні мрії Українського народу здійснилися. Україна стала єдиною (соборною) державою.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Мова – це душа народу. Найдорожче для людини – це думка, а вся солодкість думки в рідній мові.
Зустріч "Святкове коло побажань"
.jpeg)
У 2023 році я бажаю всім нам перемоги, натхнення та міці, щоб відбудовувати та покращувати нашу рідну Україну! Хай ніколи не згасає у серці любов, а жага робити світ та життя кращими лише збільшується! Веселих свят, мирного неба!
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
Моя суверенна Україно!
Ми живемо в Україні, в країні яка багата своєю історією, надбаннями, краєвидами, мелодійною музикою, милозвучною мовою.
Україна – рідний край, золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю.
Україна – це щирий та працьовитий народ.
-Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу.
-Це широкий Дніпро - Славутич, який несе свої води в Чорне море.
Багата і складна історія нашої держави.
· Так трапилось, що протягом багатьох століть розвитку Україна не мала власної державності і єдиної території. Українські землі в різні періоди належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Речі Посполитій, а потім Польщі, Австро-Угорщині, а згодом Румунії та Чехословаччині.
· На період першої світової війни вся Наддніпрянщина належала Росії, а Західна Україна – Угорщині. Але одним з наслідків першої світової війни був розвал двох найбільших імперій Європи: Російської та Австро-Угорської. Відтоді розпочалося державне відродження України.
· У 1917 р. У Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція. В результаті неї було проголошено створення Української Народної Республіки (УНР) та обрано першого президента Михайла Грушевського.
Подібні процеси відбувалися і в Галичині. Згодом, у жовтні 1918 року, була проголошена Західно - Українська народна Держава на території Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою Ради став Євген Петрушевич.
· А вже через рік ,22 січня 1919 р., у Києві відбулось урочисте проголошення злуки Західно-Української Народної Республіки в єдину соборну Українську Народну Республіку.
Відбувалося це на святково прибраній Софійській площі в Києві. Її заповнили десятки тисяч жителів.
„...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. ЗУНР і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є одна незалежна Українська Народна Республіка, віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і на щастя робочого люду”.
Відбулося об’єднання українських земель, а разом з тим - українських традицій, звичаїв, мови, що мало велике історичне значення для українського народу.
Державним Гербом Соборної України став тризуб. Отже, віковічні мрії Українського народу здійснилися. Україна стала єдиною (соборною) державою.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Мова – це душа народу. Найдорожче для людини – це думка, а вся солодкість думки в рідній мові.
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»
.jpg)
Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства. Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:
- 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
- 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
- 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
- 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
- 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
- 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
- 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
- 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
.jpg)
Посилання на пізнавальне тестування щодо визначення особистого рівня обізнаності та розуміння проявів домашнього насильства, а також видів відповідальності за скоєння такого насильства (https://platfor.ma/specials/bye-znachyt-syade-test/)
Онлайн-зустріч з начальником відділу зв’язків з громадськістю управління
патрульної поліції міста Дніпро Н. Ю. Очеретяною
9 ЛИСТОПАДА –
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ
Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:
- 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
- 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
- 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
- 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
- 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
- 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
- 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
- 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
.jpg)
Посилання на пізнавальне тестування щодо визначення особистого рівня обізнаності та розуміння проявів домашнього насильства, а також видів відповідальності за скоєння такого насильства (https://platfor.ma/specials/bye-znachyt-syade-test/)
9 ЛИСТОПАДА –
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ
.jpg)
Щороку 9 листопада Україна відзначає День української писемності та мови. Ця дата припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби у церкві, де молились та просили у Нестора-літописця, аби благословив майбутніх учнів. Упродовж століть наша мова зазнавала суттєвих утисків і заборон. Нині українська мова має державний статус.
Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються, вважається однією з найкрасивіших та визнана другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
.jpg)
Упродовж століть наша мова зазнавала суттєвих утисків і заборон. Нині українська мова має державний статус.
Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються, вважається однією з найкрасивіших та визнана другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
14 жовтня - День українського козацтва і захисника України
Свято встановлено 14 жовтня 2014 указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості. Цим же указом також було скасовано указ Президента України Леоніда Кучми від 1999 р., яким встановлювалося свято — День захисника Вітчизни, що відзначалося щорічно 23 лютого.
Козаки – це сильні люди!
Козаки – безстрашні люди!
Козаки – борці за волю!
За народну щасливу долю!
14 жовтня церквами східного обряду (православними та греко-католиками) відзначається Покрова Пресвятої Богородиці. Походження свята пов’язане із легендою про захист Богородицею своїм покровом Константинополя.
В українській традиції це свято тісно пов’язується з ідеями захисту від ворогів. У «Літописі Руському» згадується, що князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Землю Руську під покров Божої Матері. Велика кількість православних церков, побудованих в княжі і козацькі часи, були присвячені пошануванню Богородиці.
Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків. Відомий дослідник Запоріжжя Дмитро Яворницький писав: «…під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі». Для запорізьких козаків це свято було храмовим, адже у центрі козацької твердинізавжди стояла Покровська церква. Вона була священною для кожного січовика – від її порога вони вирушали на захист рідної землі і з подякою за порятунок поверталися до неї після походів. Саме на свято Покрови козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана.
Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі – Гетьманщині. Найактивніше будівництво церков та іконописання, пов’язаних з Покровою, припадає на добу гетьманування Івана Мазепи.
Завдячуючи шанобливому ставленню українського козацтва, за святом закріпилася ще й друга назва – Козацька Покрова, а у свідомості народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність та лицарство.
У ХХ столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – Армія Української Народної Республіки та Українська повстанська армія.
В 1999 році Указом Президента 14 жовтня встановлено як День українського козацтва.
Про Українську повстанську армію
Українська Повстанська Армія – військово-політична формація українського визвольного руху. Символічним днем створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. УПА діяла до вересня 1949 року, після чого реорганізована у збройне підпілля, діяльність якого тривала до початку 1960 років.
УПА була єдиною військовою силою у Другій світовій війні, яка визначала стратегічною метою своєї боротьби створення незалежної Української держави, відповідно боротьба розгорталася проти усіх держав, що намагалися завадити цьому.
Від самого початку УПА творилася як реакція населення на німецький окупаційний терор, тому протягом всього періоду німецької окупації велася активна антинімецька боротьба. Цілі регіони були звільненні від окупаційної присутності, тут творилися так звані «повстанські республіки», найвищою владою в яких оголошувалася УПА.
В 1943-1944 рр. тривало гостре протистояння проти польських сил, які намагалися відновити довоєнні кордони Польщі.
Поруч із тим, протягом усього часу існування Повстанської армії, головним ворогом вважався СРСР як держава, що завдала українському народові найжахливіших втрат від масових політичних репресій, Голодомору та депортацій населення.
У 1944 році як орган політичного керівництва УПА та всього визвольного руху було створено Українську Головну Визвольну Раду – протопарламент, який складався з представників різних політичних сил.
Пік активності УПА припадає на другу половину 1944 року, в цей час вона охоплювала терени теперішніх Волинської, Рівненької, Житомирської, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської областей, східні землі Підкарпатського та Люблінського воєводств Польщі, південні терени Брестської та Пінської областей Білорусі. Загальна площа території, охопленої повстанським рухом у 1944 році становила близько 150 000 квадратних кілометрів, на ній проживало близько 15 000 000 населення. Це приблизно чверть площі теперішньої української держави, територія більша, ніж сучасна Греція, з населенням, що дорівнює населенню Нідерландів. Разом із тим націоналістичне підпілля ОУН, пов’язане з УПА, діяло на території всієї України, включно з Кримом та Донбасом.
За час діяльності через лави УПА пройшло понад ста тисяч осіб. За участь в повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.
Діяльність УПА була логічним продовження попередніх періодів розвитку українського визвольного руху, тобто національної революції 1917-1920-х років, підпільно-бойової діяльності Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920-1930-х років. З іншого боку продовженням боротьби УПА у формі ненасильницького опору, став дисидентський рух та національно-демократичне відродження кінця 1980-х початку 1990-х років.
Боротьба українських повстанців була одним із антитоталітарних рухів народів Центрально-Східної Європи. Аналогами УПА виступають польські та балтійські підпільні формації. Діяльність УПА відповідає праву кожної нації на самовизначення і суверенність. Ознаками збройної сили визвольного руху, згідно міжнародних конвенцій, мала бути наявність чіткої командної вертикалі, особливих відзнак армії, відверте носіння зброї, дотримання міжнародних правил війни. Всі ці ознаки цілком притаманні Українській Повстанській Армії.
Діяльність УПА цілком підпадає під визначення українського визвольного руху – різноманітні форми діяльності організацій та окремих осіб, спрямовані на відродження державної незалежності українського народу. Тому її ветерани, як і учасники аналогічних формацій в Польщі та країнах Балтії, мали б отримати від української держави особливий статус учасників визвольного руху.
Протягом сьогоднішньої зустрічі ми згадали героїчну історію нашої держави, згадали імена людей, які, не шкодуючи власного життя, захищали рідну землю. Так було, є і буде, поки існує світ. А ви як вважаєте, потрібні Україні Збройні сили, потрібні їй захисники? Може, хтось із вас мріє в майбутньому стати воїном чи офіцером?
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
Виготовлення вітальних листівок до Дня захисників та захисниць України
Хлопчики, пам’ятайте, що ви не тільки майбутні інженери, лікарі, банкіри, але і воїни. Змалку готуйте себе до військової служби, будьте витривалими, терплячими і не бійтеся труднощів. Будьте благородними в дружбі. Залишити товариша в біді – ганьба. Відмовитися від друга, якщо той допустив помилку – безчесно. Якщо ви зустрінете людину з медалями на грудях – поклоніться їй. Завдяки цій людині ви живите на світі – вільні, щасливі і спокійні. Якщо ви зустрінете офіцера, воїна України – поклоніться йому. Він захищає ваше життя. Він на сторожі вашого спокою і щастя. Армія – могутній щит і меч нашої Вітчизни, який завжди зможе дати відсіч нападникам і ворогам.
День пам'яті жертв Бабиного Яру
Бабин Яр – важка незагоєна рана Другої світової війни в історії України, яку ми маємо пам’ятати, щоб не допустити її повторення. Пам’ять про трагедію Бабиного Яру повинна ґрунтуватися на шанобливому ставленні до всіх жертв нацистського тоталітарного режиму.
Бабин Яр – місце пам`яті та некрополь, де близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених були розстріляні нацистами у 1941-1943 роках.
Серед жертв Бабиного Яру – євреї та роми ,військовополонені, підпільники Організації українських націоналістів,мирні жителі, представники різних політичних поглядів, віросповідань та національностей.
Трагедія стала символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.
Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року .
Найтрагічнішими стали 29-30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв - мешканців Києва.
У німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією». Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику 24 вересня, внаслідок яких загинули чимало солдатів і офіцерів вермахту
28 вересня 1941-го в Києві з’явилися оголошення із наказом усім євреям міста зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ.
«Дорога смерті», якою пройшли десятки тисяч людей 29 вересня, пролягала від Лук’янівської площі вулицею Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі – на Кагатну (нині – сім’ї Хохлових), потім по Лагерній (нині – Дорогожицькій). Слід зазначити, що масові зниження єврейського народу складалось із трьої етапів:
Перший – щоденні розстріли євреїв, військовополонених, цивільних – тривав із вересня 1941 до весни 1942 року. Пік припав на 29–30 вересня, коли загинула 33 771 особа.
Другий етап – кінець зими 1942–середина серпня 1943-го. Його в’язні – численні жертви Бабиного Яру.
Третій, заключний, етап регулярних розстрілів відбувався на фоні знищення трупів у Бабиному Яру в серпні–вересні 1943 року в’язнями Сирецького концтабору.
Нацисти пильно стежили за тим, щоб свідків злочину не було. Не залишилося документальної хроніки розстрілів – знімати страти було суворо заборонено. Але свідки, хоч і нечисленні, але все ж були: по-перше, це ті, хто дивом уник смерті, наприклад, Діна Пронічева або Геня Баташева, або випадкові свідки. Так, зі спогадів Гені Баташової:
"На землі лежало немовля. Рот був відкритий. Та в страшному галасі крику малюка ніхто не чув. Можливо, мати зумисне полишила дитя, не в змозі бачити його загибелі, а може, сподівалася, що таку крихітку пожаліють, не вб'ють.Німець підійшов і палицею розтрощив йому голову».
Провідна роль у розстрілах кінця вересня початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру належить зондеркоманді 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському , Житомирі, Білій – Церкві та інших містах.
Пам'ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалась актуальною. Перші художні твори на цю тему з`явились вже у 1941-1943 роках, художником – етнографом Юрієм Павловичем, який робив замальовки олівцем із натури.
Перші поетичні твори на тематику Голокосту писали Ольга Антсей та Людмила Титова.
Пам’ять про Голокост і Бабин Яр, зокрема, це також вшанування рятівників, Праведників народів світу. Це почесне звання присуджують з 1963 року людям, які в роки нацистської окупації рятували євреїв від переслідувань та загибелі. Сьогодні Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників народів світу серед країн, в яких встановлено факти порятунку євреїв. Станом на 1 січня 2021 року відомо імена 2673 Праведників з України.
Голокост - це страшна сторінка в історії України у Другій світовій війні, яку ми зобов’язані пам’ятати та не допустити її повторення.
Правила поведінки для учнів під час проведення
дистанційного уроку:
●Дистанційний урок - це час для навчання.
●Не запізнюйся на урок.
●Заходити тільки під своїм прізвищем та ім'ям. ( Всіх незнайомців рекомендовано залишати за «дверима» конференції)
●Привітайся з однокласниками та учителем -ввімкни камеру, приєднуючись до уроку.
●Дотримуйся академічної доброчесності: самостійно виконане завдання принесе тобі більше користі.
В Україні діє воєнний стан та тривають бойові дії, тож кожен
учень закладу загальної середньої освіти повинен знати основні правила
поведінки та дій під час повітряної тривоги, комендантської години.
Повітряна тривога
Якщо ви почули гудки
сирен, переривчасті гудки підприємств або звуки гучномовця, що тривають
протягом декількох хвилин, це означає попереджувальний сигнал «Увага всім». Про алгоритм дій неодноразово повідомляли в Державній
службі надзвичайних ситуацій України, він такий:
• увімкніть телебачення або радіо. Інформація
звучатиме через офіційні канали протягом 5 хвилин після звучання сирен;
• зосередьтесь, прослухайте повідомлення та виконуйте
почуті інструкції. Залишайте теле- радіоканали увімкненими. З них може
надходити подальша інформація;
• зазвичай під час тривоги на офіційних каналах
звучить інформація від місцевої влади про повітряну тривогу, під час якої треба
взяти запас харчів, води та прямувати до найближчого укриття;
• повідомте про почуте сусідам чи знайомим, за
необхідності надайте їм допомогу;
• у разі виникнення надзвичайної ситуації телефонуйте
101;
• в Україні працює мобільний застосунок «повітряна
тривога», який сповіщає про небезпеку у конкретному регіоні. Його можна
завантажити у Gogle Play Market та AppStore.
Правила поведінки під
час комендантської години
Під час комендантської години, період дії якої
встановлює місцева влада кожного регіону, заборонено перебувати на вулицях та в
інших громадських місцях, якщо ви не є працівниками об’єктів критичної
інфраструктури (для цього у вас має бути спеціальна перепустка).
Особи, які перебувають на вулицях в заборонений час,
можуть вважатися членами диверсійно-розвідувальних груп.
Правило не поширюється на переміщення до укриттів під
час сигналу тривог.
Під час комендантської години в Державній службі
надзвичайних ситуацій України рекомендують дотримуватись правил
світломаскування:
• зашторювати вікна;
• вимикати світло в оселях;
• гасити вуличне освітлення своїх будинків;
• прибирати з підвіконь усі лампи, зокрема й фітолампи
по догляду за рослинами.
2022-2023 н. р.
День вишиванки
Травень багатий на
свята і вихідні дні. Яскравою намистиною у низці травневих святкувань виглядає
день вишиванки. Вже традиційно у третій четвер травня українці відзначають День вишиванки. Всі охочі в цей день можуть одягнути вишиванки на роботу, онлайн-заняття чи просто прогулянку.
Мета свята — нагадати, що вишиванка є своєрідним унікальним кодом українського етносу з зашифрованими оберегами, символами та знаками. А вишиті сорочки, спідниці, сукні сучасним легіням та красуням пасують так само, як і 300 років тому їх пращурам.
15 фактів про українську вишивку:
1. Українське мистецтво вишивання
має давнє походження, його витоки сягають Скіфської доби
(VII–III ст. до н. е)
Стародавнє
походження одягу з вишивкою на території України підтверджують
зображення на творах декоративно-ужиткового мистецтва Скіфської доби:
·
золота пектораль з кургану Товста могила
(IV ст. до н.е.);
·
срібна ваза
з кургану Чортомлик (IV ст. до н.е.);
·
чаша
з кургану Гайманова могила (IV ст. до н.е.) та інші.
А в селі Мартинівка на Черкащині біля річки Рось
знайдені цікаві художні вироби з металу, датовані VІ століттям нашої
ери.
Серед них
особливої уваги заслуговують чотири фігурки чоловіків,
зображених, ймовірно, під час виконання ритуального танцю. Одягнені вони
в сорочки, які мають на грудях широку вишивку ‒
від коміра до пояса. Як ми знаємо, подібне прикрашання одягу
вишивкою було характерним для слов’ян Подніпров’я протягом багатьох наступних
поколінь.
·
Однак через
недовговічність ниток і тканини найдавніші зразки вишивки
не збереглися. В музеях України і приватних колекціях
найкраще представлені зразки вишивки XIX століття.
2. Дослідники вишивки налічують
близько 250 старовинних швів на основі 20 технік
Серед них
особливо поширеними є: гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок,
кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка, вишивка
хрестиком.
3. Хрестик в українській
вишивці став популярним аж у 1850-1860-х роках
Вишивка
хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла до нас
з Європи лише в XIX столітті. Поширилася вона завдяки рекламному
ходу засновника парфюмерно-косметичної компанії «Товарищество Брокар
і Ко» Генрі Брокара.
·
Так, шматки
мила «Брокар і Ко» загортали в яскраві обгортки, на яких
друкували схеми орнаментів для вишивання хрестиком.
Брокарівське мило було дешевим, а схеми вишивки — простими, тож
швидко полюбилися вишивальницям.
Найчастіше
хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.
4. Вишивка кожного регіону —
унікальна
Справді,
кожен регіон України вирізняється техніками вишивання, орнаментом
і традиційними кольорами. Кажуть, раніше по вишитій сорочці можна
було визначити, з якого села походить її власниця.
·
«Україна — це єдина країна
в світі, де в кожному селі є свій авторський
почерк. Більш розмаїтої ручної творчості я ніде у світі
не зустрічала», — розповідає дизайнерка Оксана Караванська
5. Українці одягали вишиванки
на свята
Вишиту
з білого полотна сорочку з традиційним візерунком носили тільки
у свята. Їх берегли й ховали у скрині після носіння.
А в будні одягали сорочки з полотна сірого кольору — так
звані «буденки».
·
На цих
щоденних сорочках могло взагалі не бути вишивки, або ж був лише
скромний орнамент на манжетах.
До слова, термін «вишиванка» набув особливого поширення
в Радянські часи. В народній традиції такого слова не існувало,
вживалося словосполучення «вишита сорочка», або ж
просто «сорочка».
6. Вишита сорочка —
найсильніший оберіг
Вишивка
наносилася насамперед із сакральною метою, як оберіг від зла. Саме тому сорочки оздоблювали
візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла.
·
Дітям при
народженні дарували вишиту сорочку, аби та оберігала їх від злих
духів.
«Вишиванка —
це оберіг. Колір, форма, крій, матеріал, орнамент мають значення
і разом створюють енергетичний заряд речі», — підтверджує Юрій Мельничук, заступник директора
з науково-фондової роботи Національного центру народної культури «Музей
Івана Гончара» та експерт з історії українського костюма.
Тож
до процесу вишивання сорочки кожна жінка готувалася дуже відповідально.
Перш ніж братися за роботу, вона дотримувалася посту кілька днів
і молилася, очищаючи своє тіло і розум. Приступати
до вишивки в поганому настрої і з поганими думками
категорично заборонялося. Вважалося, що так можна накликати біду
і втілити в реальність свої страхи і побоювання.
7. Першу школу вишивки було створено
ще в ХІ столітті в Київській Русі
Її заснувала
Анна, сестра Володимира Мономаха. У школі опановували мистецтво гаптування
золотом і сріблом.
8. Вишивання однієї сорочки тривало
від двох тижнів до трьох років
Це залежало
насамперед від складності техніки. Так, для того, щоб вишивати «білим по білому» недостатньо було вибілити
нитки протягом одного сезону. На Полтавщині, де ця техніка була
найбільш поширеною, дівчата декілька років готувалися, білили біль, щоб нею
шити традиційний орнамент на сорочках і рушниках.
·
«Три роки поспіль вибілювали нитки, щоб вони мали
силу і ними можна було вишивати сакральні візерунки. Нитки вибілювали
на сонці. Їх стелили на березі річки, і всі чотири стихії „брали участь“ у цьому процесі:
вогонь — сонце, повітря — вітер, вода, якою мочили прядиво,
і земля, на якій воно лежало», — пояснює Юрій Мельничук.
9. У звичайної дівчини-селянки
у скрині було 35 вишитих сорочок, а в заможної могло бути
й більше 60-ти
Так,
дівчинка вже в 5 років вміла тримати голку і опановувала прості
техніки вишивання.
·
«Найкращу
та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Її вишивали на тонкому, білому
полотні, рукави повністю вкривали вишивкою червоною заполоччю. Часто весільну
сорочку жінка берегла у скрині ціле життя», — розповідають експерти Українського Інституту
Історії Моди.
10. Вишиванка - символ кохання
Сорочка (особливо чоловіча) - символ кохання й
вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі,
таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити
сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати —
вірний він їй чи ні.
Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне
заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового
прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку". А ще
розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині.
Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував
вірність своїй коханій.
11. Дитячі
сорочки робили з вишитих рукавів батьківських сорочок
Першу
сорочку для новонародженого завжди перешивали з батьківських речей.
Вважалося, що в одязі матері і батька укладена позитивна
енергетика, яка буде захищати дитину від
хвороб, зурочення, недобрих людей і злої долі.
·
Вишивка
на батьківському одязі була не тільки оберегом для дитини,
а й забезпечувала наступність, зв’язок поколінь.
Тож дівчаткам робили сорочку із речей матері, а хлопчикам —
з речей батька.
12. Нитки для вишивання виготовляли
за допомогою природних барвників
Для
фарбування використовували кору вільхи, дуба, ягоди бузини, цибулиння. Так,
бузина дозволяла пофарбувати нитки в синій колір.
А червоні нитки виготовляли із червця —
комахи, личинки якої оселяються на коренях суниць. Люди збирали їх
(здебільшого в червні, звідки й походить назва цього літнього
місяця), висушували, потім проварювали разом із нитками, аби вони ставали
червоними.
У південних
районах Східного Поділля нитки для вишивання змочували гарячою водою
з розчином лугу, отриманого від спаленої соломи гречки. В результаті
нитки набували світлого золотистого кольору, його називали «пшеничним».
·
Цікаво,
що для закріплення кольору нитки запікали в житньому тісті —
так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть.
А з середини
XIX століття, з покращенням економічного становища селян, почали
користуватися привозними хімічними аніліновими
барвниками.
13. Іван Франко був першим, хто почав
носити українську вишиту сорочку з буденним одягом
На межі
XIX і XX століть вишита чоловіча сорочка відривається від
традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з буденним
одягом. Саме видатний український поет і письменник першим почав одягати під сюртук вишиту сорочку, чим відрізнявся від
інших представників тогочасної української інтелігенції.
·
У такому
вигляді Івана Франка зобразили на 20-гривневій купюрі.
14. Одна
з найоригінальніших вишитих сорочок — борщівська
Назва
походить від регіону виникнення — Борщівського району на Тернопільщині.
Така сорочка розшита дуже щільною вишивкою чорними
нитками.
·
За легендою,
вишивати бавною (нитка з вовни чорних ягнят) почали у XVII столітті.
Тоді татари вбили усіх чоловіків із місцевості
навколо Борщева, а жінки вирішили упродовж семи поколінь вбиратися лише
у вишиті чорним сорочки — в знак скорботи та печалі.
15. Вишивальниці в Україні мали
своє свято
Це —
день Варвари (17 грудня). На Варвари не можна було прати, білити
чи глину місити — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали. Саме
в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали
за погодою.
·
Перед днем
зимового сонцевороту у природі відбуваються зміни енергій, тому
й вишивання на Варвари вважалося святим ритуалом.
16. Українська вишивка підкорює
світову модну індустрію
Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних
дизайнерів. Уже не перший рік провідні світові дизайнери і будинки моди черпають натхнення з українських етнічних мотивів. Так, американський модний журнал про
моду Vogue назвав українську вишиванку модною, а також фрагменти української вишивки в своїх колекціях використовували Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana.
А у круїзній колекції «Resort 2017» від модного дому «Valentino» чітко
прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного
одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні
етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально!
А кілька років тому українська дизайнерка Віта Кін одягла в українські
вишиванки багатьох знаменитостей з усього світу: в її сукнях з традиційною
вишивкою з’являлися Демі Мур, Діта фон Тіз, Кетрін Зета-Джонс і багато інших.
Усі ці факти
підтверджують, що вишивка є унікальним культурним явищем нашого народу. Для українця вишита сорочка —
не просто одяг. Це щось особливе — особисте, рідне, святе.
Вишивка — це душа українського народу, яка зберігає в собі
світогляд наших предків, нашу історію і мистецтво.
Тож
пропонуємо і вам долучитися до святкування цього ще молодого
українського свята. Адже саме від нас залежить, знатимуть наші діти її історію
й культурне значення, чи вона загубиться серед музейних експонатів.
Щорічна Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства"Пропоную переглянути навчальне відео:
Виховна година
Свято встановлено 14 жовтня 2014 указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості. Цим же указом також було скасовано указ Президента України Леоніда Кучми від 1999 р., яким встановлювалося свято — День захисника Вітчизни, що відзначалося щорічно 23 лютого.
Козаки – це сильні люди!
Козаки – безстрашні люди!
Козаки – борці за волю!
За народну щасливу долю!
14 жовтня церквами східного обряду (православними та греко-католиками) відзначається Покрова Пресвятої Богородиці. Походження свята пов’язане із легендою про захист Богородицею своїм покровом Константинополя.
В українській традиції це свято тісно пов’язується з ідеями захисту від ворогів. У «Літописі Руському» згадується, що князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Землю Руську під покров Божої Матері. Велика кількість православних церков, побудованих в княжі і козацькі часи, були присвячені пошануванню Богородиці.
Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків. Відомий дослідник Запоріжжя Дмитро Яворницький писав: «…під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі». Для запорізьких козаків це свято було храмовим, адже у центрі козацької твердинізавжди стояла Покровська церква. Вона була священною для кожного січовика – від її порога вони вирушали на захист рідної землі і з подякою за порятунок поверталися до неї після походів. Саме на свято Покрови козаки проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана.
Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі – Гетьманщині. Найактивніше будівництво церков та іконописання, пов’язаних з Покровою, припадає на добу гетьманування Івана Мазепи.
Завдячуючи шанобливому ставленню українського козацтва, за святом закріпилася ще й друга назва – Козацька Покрова, а у свідомості народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність та лицарство.
У ХХ столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – Армія Української Народної Республіки та Українська повстанська армія.
В 1999 році Указом Президента 14 жовтня встановлено як День українського козацтва.
Про Українську повстанську армію
Українська Повстанська Армія – військово-політична формація українського визвольного руху. Символічним днем створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. УПА діяла до вересня 1949 року, після чого реорганізована у збройне підпілля, діяльність якого тривала до початку 1960 років.
УПА була єдиною військовою силою у Другій світовій війні, яка визначала стратегічною метою своєї боротьби створення незалежної Української держави, відповідно боротьба розгорталася проти усіх держав, що намагалися завадити цьому.
Від самого початку УПА творилася як реакція населення на німецький окупаційний терор, тому протягом всього періоду німецької окупації велася активна антинімецька боротьба. Цілі регіони були звільненні від окупаційної присутності, тут творилися так звані «повстанські республіки», найвищою владою в яких оголошувалася УПА.
В 1943-1944 рр. тривало гостре протистояння проти польських сил, які намагалися відновити довоєнні кордони Польщі.
Поруч із тим, протягом усього часу існування Повстанської армії, головним ворогом вважався СРСР як держава, що завдала українському народові найжахливіших втрат від масових політичних репресій, Голодомору та депортацій населення.
У 1944 році як орган політичного керівництва УПА та всього визвольного руху було створено Українську Головну Визвольну Раду – протопарламент, який складався з представників різних політичних сил.
Пік активності УПА припадає на другу половину 1944 року, в цей час вона охоплювала терени теперішніх Волинської, Рівненької, Житомирської, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської областей, східні землі Підкарпатського та Люблінського воєводств Польщі, південні терени Брестської та Пінської областей Білорусі. Загальна площа території, охопленої повстанським рухом у 1944 році становила близько 150 000 квадратних кілометрів, на ній проживало близько 15 000 000 населення. Це приблизно чверть площі теперішньої української держави, територія більша, ніж сучасна Греція, з населенням, що дорівнює населенню Нідерландів. Разом із тим націоналістичне підпілля ОУН, пов’язане з УПА, діяло на території всієї України, включно з Кримом та Донбасом.
За час діяльності через лави УПА пройшло понад ста тисяч осіб. За участь в повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.
Діяльність УПА була логічним продовження попередніх періодів розвитку українського визвольного руху, тобто національної революції 1917-1920-х років, підпільно-бойової діяльності Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920-1930-х років. З іншого боку продовженням боротьби УПА у формі ненасильницького опору, став дисидентський рух та національно-демократичне відродження кінця 1980-х початку 1990-х років.
Боротьба українських повстанців була одним із антитоталітарних рухів народів Центрально-Східної Європи. Аналогами УПА виступають польські та балтійські підпільні формації. Діяльність УПА відповідає праву кожної нації на самовизначення і суверенність. Ознаками збройної сили визвольного руху, згідно міжнародних конвенцій, мала бути наявність чіткої командної вертикалі, особливих відзнак армії, відверте носіння зброї, дотримання міжнародних правил війни. Всі ці ознаки цілком притаманні Українській Повстанській Армії.
Діяльність УПА цілком підпадає під визначення українського визвольного руху – різноманітні форми діяльності організацій та окремих осіб, спрямовані на відродження державної незалежності українського народу. Тому її ветерани, як і учасники аналогічних формацій в Польщі та країнах Балтії, мали б отримати від української держави особливий статус учасників визвольного руху.
Протягом сьогоднішньої зустрічі ми згадали героїчну історію нашої держави, згадали імена людей, які, не шкодуючи власного життя, захищали рідну землю. Так було, є і буде, поки існує світ. А ви як вважаєте, потрібні Україні Збройні сили, потрібні їй захисники? Може, хтось із вас мріє в майбутньому стати воїном чи офіцером?
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
Хлопчики, пам’ятайте, що ви не тільки майбутні інженери, лікарі, банкіри, але і воїни. Змалку готуйте себе до військової служби, будьте витривалими, терплячими і не бійтеся труднощів. Будьте благородними в дружбі. Залишити товариша в біді – ганьба. Відмовитися від друга, якщо той допустив помилку – безчесно. Якщо ви зустрінете людину з медалями на грудях – поклоніться їй. Завдяки цій людині ви живите на світі – вільні, щасливі і спокійні. Якщо ви зустрінете офіцера, воїна України – поклоніться йому. Він захищає ваше життя. Він на сторожі вашого спокою і щастя. Армія – могутній щит і меч нашої Вітчизни, який завжди зможе дати відсіч нападникам і ворогам.
День пам'яті жертв Бабиного Яру
Бабин Яр – важка незагоєна рана Другої світової війни в історії України, яку ми маємо пам’ятати, щоб не допустити її повторення. Пам’ять про трагедію Бабиного Яру повинна ґрунтуватися на шанобливому ставленні до всіх жертв нацистського тоталітарного режиму.
Бабин Яр – місце пам`яті та некрополь, де близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених були розстріляні нацистами у 1941-1943 роках.
Серед жертв Бабиного Яру – євреї та роми ,військовополонені, підпільники Організації українських націоналістів,мирні жителі, представники різних політичних поглядів, віросповідань та національностей.
Трагедія стала символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.
Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року .
Найтрагічнішими стали 29-30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв - мешканців Києва.
У німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією». Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику 24 вересня, внаслідок яких загинули чимало солдатів і офіцерів вермахту
28 вересня 1941-го в Києві з’явилися оголошення із наказом усім євреям міста зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ.
«Дорога смерті», якою пройшли десятки тисяч людей 29 вересня, пролягала від Лук’янівської площі вулицею Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі – на Кагатну (нині – сім’ї Хохлових), потім по Лагерній (нині – Дорогожицькій). Слід зазначити, що масові зниження єврейського народу складалось із трьої етапів:
Перший – щоденні розстріли євреїв, військовополонених, цивільних – тривав із вересня 1941 до весни 1942 року. Пік припав на 29–30 вересня, коли загинула 33 771 особа.
Другий етап – кінець зими 1942–середина серпня 1943-го. Його в’язні – численні жертви Бабиного Яру.
Третій, заключний, етап регулярних розстрілів відбувався на фоні знищення трупів у Бабиному Яру в серпні–вересні 1943 року в’язнями Сирецького концтабору.
Нацисти пильно стежили за тим, щоб свідків злочину не було. Не залишилося документальної хроніки розстрілів – знімати страти було суворо заборонено. Але свідки, хоч і нечисленні, але все ж були: по-перше, це ті, хто дивом уник смерті, наприклад, Діна Пронічева або Геня Баташева, або випадкові свідки. Так, зі спогадів Гені Баташової:
"На землі лежало немовля. Рот був відкритий. Та в страшному галасі крику малюка ніхто не чув. Можливо, мати зумисне полишила дитя, не в змозі бачити його загибелі, а може, сподівалася, що таку крихітку пожаліють, не вб'ють.Німець підійшов і палицею розтрощив йому голову».
Провідна роль у розстрілах кінця вересня початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру належить зондеркоманді 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському , Житомирі, Білій – Церкві та інших містах.
Пам'ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалась актуальною. Перші художні твори на цю тему з`явились вже у 1941-1943 роках, художником – етнографом Юрієм Павловичем, який робив замальовки олівцем із натури.
Перші поетичні твори на тематику Голокосту писали Ольга Антсей та Людмила Титова.
Пам’ять про Голокост і Бабин Яр, зокрема, це також вшанування рятівників, Праведників народів світу. Це почесне звання присуджують з 1963 року людям, які в роки нацистської окупації рятували євреїв від переслідувань та загибелі. Сьогодні Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників народів світу серед країн, в яких встановлено факти порятунку євреїв. Станом на 1 січня 2021 року відомо імена 2673 Праведників з України.
Голокост - це страшна сторінка в історії України у Другій світовій війні, яку ми зобов’язані пам’ятати та не допустити її повторення.
Правила поведінки для учнів під час проведення
дистанційного уроку:
●Дистанційний урок - це час для навчання.
●Не запізнюйся на урок.
●Заходити тільки під своїм прізвищем та ім'ям. ( Всіх незнайомців рекомендовано залишати за «дверима» конференції)
●Привітайся з однокласниками та учителем -ввімкни камеру, приєднуючись до уроку.
●Дотримуйся академічної доброчесності: самостійно виконане завдання принесе тобі більше користі.
В Україні діє воєнний стан та тривають бойові дії, тож кожен
учень закладу загальної середньої освіти повинен знати основні правила
поведінки та дій під час повітряної тривоги, комендантської години.
Повітряна тривога
Якщо ви почули гудки
сирен, переривчасті гудки підприємств або звуки гучномовця, що тривають
протягом декількох хвилин, це означає попереджувальний сигнал «Увага всім». Про алгоритм дій неодноразово повідомляли в Державній
службі надзвичайних ситуацій України, він такий:
• увімкніть телебачення або радіо. Інформація
звучатиме через офіційні канали протягом 5 хвилин після звучання сирен;
• зосередьтесь, прослухайте повідомлення та виконуйте
почуті інструкції. Залишайте теле- радіоканали увімкненими. З них може
надходити подальша інформація;
• зазвичай під час тривоги на офіційних каналах
звучить інформація від місцевої влади про повітряну тривогу, під час якої треба
взяти запас харчів, води та прямувати до найближчого укриття;
• повідомте про почуте сусідам чи знайомим, за
необхідності надайте їм допомогу;
• у разі виникнення надзвичайної ситуації телефонуйте
101;
• в Україні працює мобільний застосунок «повітряна
тривога», який сповіщає про небезпеку у конкретному регіоні. Його можна
завантажити у Gogle Play Market та AppStore.
Правила поведінки під
час комендантської години
Під час комендантської години, період дії якої
встановлює місцева влада кожного регіону, заборонено перебувати на вулицях та в
інших громадських місцях, якщо ви не є працівниками об’єктів критичної
інфраструктури (для цього у вас має бути спеціальна перепустка).
Особи, які перебувають на вулицях в заборонений час,
можуть вважатися членами диверсійно-розвідувальних груп.
Правило не поширюється на переміщення до укриттів під
час сигналу тривог.
Під час комендантської години в Державній службі
надзвичайних ситуацій України рекомендують дотримуватись правил
світломаскування:
• зашторювати вікна;
• вимикати світло в оселях;
• гасити вуличне освітлення своїх будинків;
• прибирати з підвіконь усі лампи, зокрема й фітолампи
по догляду за рослинами.
2022-2023 н. р.
День вишиванки
Травень багатий на свята і вихідні дні. Яскравою намистиною у низці травневих святкувань виглядає день вишиванки. Вже традиційно у третій четвер травня українці відзначають День вишиванки. Всі охочі в цей день можуть одягнути вишиванки на роботу, онлайн-заняття чи просто прогулянку.
Мета свята — нагадати, що вишиванка є своєрідним унікальним кодом українського етносу з зашифрованими оберегами, символами та знаками. А вишиті сорочки, спідниці, сукні сучасним легіням та красуням пасують так само, як і 300 років тому їх пращурам.
15 фактів про українську вишивку:
1. Українське мистецтво вишивання
має давнє походження, його витоки сягають Скіфської доби
(VII–III ст. до н. е)
Стародавнє
походження одягу з вишивкою на території України підтверджують
зображення на творах декоративно-ужиткового мистецтва Скіфської доби:
·
золота пектораль з кургану Товста могила
(IV ст. до н.е.);
·
срібна ваза
з кургану Чортомлик (IV ст. до н.е.);
·
чаша
з кургану Гайманова могила (IV ст. до н.е.) та інші.
А в селі Мартинівка на Черкащині біля річки Рось знайдені цікаві художні вироби з металу, датовані VІ століттям нашої ери.
Серед них
особливої уваги заслуговують чотири фігурки чоловіків,
зображених, ймовірно, під час виконання ритуального танцю. Одягнені вони
в сорочки, які мають на грудях широку вишивку ‒
від коміра до пояса. Як ми знаємо, подібне прикрашання одягу
вишивкою було характерним для слов’ян Подніпров’я протягом багатьох наступних
поколінь.
·
Однак через
недовговічність ниток і тканини найдавніші зразки вишивки
не збереглися. В музеях України і приватних колекціях
найкраще представлені зразки вишивки XIX століття.
2. Дослідники вишивки налічують
близько 250 старовинних швів на основі 20 технік
Серед них
особливо поширеними є: гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок,
кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка, вишивка
хрестиком.
3. Хрестик в українській вишивці став популярним аж у 1850-1860-х роках
Вишивка
хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла до нас
з Європи лише в XIX столітті. Поширилася вона завдяки рекламному
ходу засновника парфюмерно-косметичної компанії «Товарищество Брокар
і Ко» Генрі Брокара.
·
Так, шматки
мила «Брокар і Ко» загортали в яскраві обгортки, на яких
друкували схеми орнаментів для вишивання хрестиком.
Брокарівське мило було дешевим, а схеми вишивки — простими, тож
швидко полюбилися вишивальницям.
Найчастіше
хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру.
4. Вишивка кожного регіону —
унікальна
Справді,
кожен регіон України вирізняється техніками вишивання, орнаментом
і традиційними кольорами. Кажуть, раніше по вишитій сорочці можна
було визначити, з якого села походить її власниця.
·
«Україна — це єдина країна
в світі, де в кожному селі є свій авторський
почерк. Більш розмаїтої ручної творчості я ніде у світі
не зустрічала», — розповідає дизайнерка Оксана Караванська
5. Українці одягали вишиванки
на свята
Вишиту
з білого полотна сорочку з традиційним візерунком носили тільки
у свята. Їх берегли й ховали у скрині після носіння.
А в будні одягали сорочки з полотна сірого кольору — так
звані «буденки».
·
На цих
щоденних сорочках могло взагалі не бути вишивки, або ж був лише
скромний орнамент на манжетах.
До слова, термін «вишиванка» набув особливого поширення
в Радянські часи. В народній традиції такого слова не існувало,
вживалося словосполучення «вишита сорочка», або ж
просто «сорочка».
6. Вишита сорочка — найсильніший оберіг
Вишивка
наносилася насамперед із сакральною метою, як оберіг від зла. Саме тому сорочки оздоблювали
візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла.
·
Дітям при
народженні дарували вишиту сорочку, аби та оберігала їх від злих
духів.
«Вишиванка —
це оберіг. Колір, форма, крій, матеріал, орнамент мають значення
і разом створюють енергетичний заряд речі», — підтверджує Юрій Мельничук, заступник директора
з науково-фондової роботи Національного центру народної культури «Музей
Івана Гончара» та експерт з історії українського костюма.
Тож
до процесу вишивання сорочки кожна жінка готувалася дуже відповідально.
Перш ніж братися за роботу, вона дотримувалася посту кілька днів
і молилася, очищаючи своє тіло і розум. Приступати
до вишивки в поганому настрої і з поганими думками
категорично заборонялося. Вважалося, що так можна накликати біду
і втілити в реальність свої страхи і побоювання.
7. Першу школу вишивки було створено
ще в ХІ столітті в Київській Русі
Її заснувала
Анна, сестра Володимира Мономаха. У школі опановували мистецтво гаптування
золотом і сріблом.
8. Вишивання однієї сорочки тривало
від двох тижнів до трьох років
Це залежало
насамперед від складності техніки. Так, для того, щоб вишивати «білим по білому» недостатньо було вибілити
нитки протягом одного сезону. На Полтавщині, де ця техніка була
найбільш поширеною, дівчата декілька років готувалися, білили біль, щоб нею
шити традиційний орнамент на сорочках і рушниках.
·
«Три роки поспіль вибілювали нитки, щоб вони мали
силу і ними можна було вишивати сакральні візерунки. Нитки вибілювали
на сонці. Їх стелили на березі річки, і всі чотири стихії „брали участь“ у цьому процесі:
вогонь — сонце, повітря — вітер, вода, якою мочили прядиво,
і земля, на якій воно лежало», — пояснює Юрій Мельничук.
9. У звичайної дівчини-селянки
у скрині було 35 вишитих сорочок, а в заможної могло бути
й більше 60-ти
Так,
дівчинка вже в 5 років вміла тримати голку і опановувала прості
техніки вишивання.
· «Найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Її вишивали на тонкому, білому полотні, рукави повністю вкривали вишивкою червоною заполоччю. Часто весільну сорочку жінка берегла у скрині ціле життя», — розповідають експерти Українського Інституту Історії Моди.
10. Вишиванка - символ кохання
Сорочка (особливо чоловіча) - символ кохання й
вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі,
таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити
сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати —
вірний він їй чи ні.
Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку". А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.
11. Дитячі сорочки робили з вишитих рукавів батьківських сорочок
Першу
сорочку для новонародженого завжди перешивали з батьківських речей.
Вважалося, що в одязі матері і батька укладена позитивна
енергетика, яка буде захищати дитину від
хвороб, зурочення, недобрих людей і злої долі.
·
Вишивка
на батьківському одязі була не тільки оберегом для дитини,
а й забезпечувала наступність, зв’язок поколінь.
Тож дівчаткам робили сорочку із речей матері, а хлопчикам —
з речей батька.
12. Нитки для вишивання виготовляли
за допомогою природних барвників
Для
фарбування використовували кору вільхи, дуба, ягоди бузини, цибулиння. Так,
бузина дозволяла пофарбувати нитки в синій колір.
А червоні нитки виготовляли із червця —
комахи, личинки якої оселяються на коренях суниць. Люди збирали їх
(здебільшого в червні, звідки й походить назва цього літнього
місяця), висушували, потім проварювали разом із нитками, аби вони ставали
червоними.
У південних
районах Східного Поділля нитки для вишивання змочували гарячою водою
з розчином лугу, отриманого від спаленої соломи гречки. В результаті
нитки набували світлого золотистого кольору, його називали «пшеничним».
·
Цікаво,
що для закріплення кольору нитки запікали в житньому тісті —
так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть.
А з середини
XIX століття, з покращенням економічного становища селян, почали
користуватися привозними хімічними аніліновими
барвниками.
13. Іван Франко був першим, хто почав
носити українську вишиту сорочку з буденним одягом
На межі
XIX і XX століть вишита чоловіча сорочка відривається від
традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з буденним
одягом. Саме видатний український поет і письменник першим почав одягати під сюртук вишиту сорочку, чим відрізнявся від
інших представників тогочасної української інтелігенції.
·
У такому
вигляді Івана Франка зобразили на 20-гривневій купюрі.
14. Одна
з найоригінальніших вишитих сорочок — борщівська
Назва
походить від регіону виникнення — Борщівського району на Тернопільщині.
Така сорочка розшита дуже щільною вишивкою чорними
нитками.
·
За легендою,
вишивати бавною (нитка з вовни чорних ягнят) почали у XVII столітті.
Тоді татари вбили усіх чоловіків із місцевості
навколо Борщева, а жінки вирішили упродовж семи поколінь вбиратися лише
у вишиті чорним сорочки — в знак скорботи та печалі.
15. Вишивальниці в Україні мали
своє свято
Це —
день Варвари (17 грудня). На Варвари не можна було прати, білити
чи глину місити — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали. Саме
в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали
за погодою.
·
Перед днем
зимового сонцевороту у природі відбуваються зміни енергій, тому
й вишивання на Варвари вважалося святим ритуалом.
16. Українська вишивка підкорює світову модну індустрію
Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних
дизайнерів. Уже не перший рік провідні світові дизайнери і будинки моди черпають натхнення з українських етнічних мотивів. Так, американський модний журнал про
моду Vogue назвав українську вишиванку модною, а також фрагменти української вишивки в своїх колекціях використовували Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana.
А у круїзній колекції «Resort 2017» від модного дому «Valentino» чітко прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально!
А кілька років тому українська дизайнерка Віта Кін одягла в українські вишиванки багатьох знаменитостей з усього світу: в її сукнях з традиційною вишивкою з’являлися Демі Мур, Діта фон Тіз, Кетрін Зета-Джонс і багато інших.
Усі ці факти
підтверджують, що вишивка є унікальним культурним явищем нашого народу. Для українця вишита сорочка —
не просто одяг. Це щось особливе — особисте, рідне, святе.
Вишивка — це душа українського народу, яка зберігає в собі
світогляд наших предків, нашу історію і мистецтво.
Тож пропонуємо і вам долучитися до святкування цього ще молодого українського свята. Адже саме від нас залежить, знатимуть наші діти її історію й культурне значення, чи вона загубиться серед музейних експонатів.
«Всесвітній день космонавтики» [14.04.2021р.]
12 квітня все людство відзначає Всесвітній день авіації та космонавтики. Це
свято встановлено на честь першого польоту в космос людини, тим самим воно
підкреслює нестримну жагу людства до пізнання нових знань. Бажаю і Вам у цей
день дізнатися про навколишній світ більше!
До космічних ви висот
Прагнете щодня,
Поважає вас народ
Тішиться рідня,
Бо найближче до зірок
Ви з усіх із нас.
Вас вітаємо тепер
В цей зірковий час.
Всесвітній День Авіації та Космонавтики 12 квітня
У цей день, 12 квітня, у 1961
році громадянин СССР старший лейтенант Юрій Олексійович Гагарін на космічному
кораблі "Восток" уперше в світі здійснив орбітальний політ навколо
Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він здійснив один виток
довкола земної кулі, який тривав 108 хвилин.
Розвиток польотів відбувався
поетапно - від перших пілотованих
кораблів та орбітальних станцій до багатоцільових космічних, які пілотували
орбітальні комплекси.
За рішенням Міжнародної
авіаційної федерації (ФАІ) 12 квітня святкують як Всесвітній день авіації та
космонавтики.
Уривок фільму «Перший політ Ю.О.Гагаріна.»
«Середа 12-го квітня» з книги Юрія Гагаріна «Дорога в космос».
«Погляд мій зупинився на годиннику. Стрілки показували 9 годин 7 хвилин за московським часом. Я почув свист і все наростаючий гул, відчув, як гігантський корабель затремтів усім своїм корпусом і повільно, дуже повільно відірвався від стартового пристрою. Почалася боротьба ракети з силою земного тяжіння ... Я відчув, як якась непоборна сила все більше і більше вдавлює мене в крісло. І хоча воно було розташовано так, щоб …скоротити вплив величезної ваги,… було важко поворухнути рукою та ногою. Я знав, що стан цей триватиме недовго: поки корабель, набираючи швидкість, вийде на орбіту. Перевантаження все зростали ... Перевантаження дійсно весь час зростали. Але організм поступово звикав до них, і я навіть подумав, що на центрифузі доводилося переносити і не таке. Вібрація теж під час тренувань дошкуляла значно більше. Словом, не такий страшний чорт, як його малюють...
Одна за одною, використавши паливо, відокремлювалися ступені ракети, і настав момент, коли я міг повідомити:
– Сталося розділення з носієм відповідно до завдання. Самопочуття добре. Параметри кабіни: тиск – одиниця, вологість – 65 відсотків, температура – 20 градусів, тиск у відсіку – одиниця, в системах орієнтації – нормальне. Корабель вийшов на орбіту – широку космічну магістраль.
Настала невагомість – той самий стан, про який ще в дитинстві я читав у книжках К.Е.Ціолковського».
День Гідності та Свободи
Саме 21 листопада 2013 року розпочалися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Попрання законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України, якою власне і була Угода про асоціацію між Україною та ЄС, викликала обурення українців
Події розгорталися стрімко і драматично – від мирних зібрань студентства до масових мітингів, палаючих шин, «коктейлів Молотова» і бруківки, що стала зброєю в руках протестувальників. Але найтрагічнішим було те, що цього разу, на відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи вартувало українцям 106 убитих і понад 2 тис. поранених. І це була лише ціна 3-х місяців Євромайдану. Навесні 2014 року почалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.
«У День Гідності та Свободи ми згадуємо події, які були пройдені на нашому шляху європейського розвитку, і людей, чия відвага вплинула на хід історії. У нас одна мета - розбудова демократичної, незалежної та економічно сильної країни. І я щиро вірю в те, що ми разом її досягнемо!
13 листопада – Всесвітній день Доброти
Офіційно Всесвітній день Доброти був заснований в 2000 році.
Дуже доброю традицією для багатьох країн стало щорічне святкування 13 листопада Всесвітнього дня Доброти (World Kindness Day), датою для якого був вибраний день відкриття в 1998 році в Токіо 1-ї конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement). В даному заході брали участь представники Австралії, Канади, Японії, Таїланду, Сінгапуру, Великобританії і США (пізніше до Руху приєдналися й інші країни).
Сама організація «Всесвітній рух доброти» була створена в Японії роком раніше, в 1997-му, і зібрала під свої прапори» однодумців руху доброти з різних країн – волонтерів та добровольців, які з року в рік невпинно діють по всьому світу і своїми справами надихає людей на здійснення добрих вчинків. І сьогодні приєднатися до них можуть всі бажаючі зробити добрий, щирий, благородний вчинок. Тим більше, що основне спілкування учасників Руху відбувається за допомогою інтернету, де на своїх ресурсах вони розповідають про ідеї благих справ і способи їх втілення.
До речі, у Руху є свій офіційний документ – «Декларація доброти», яка говорить: «Ми визнаємо фундаментальну важливість простої людської доброти, як основної умови доставляє задоволення і осмисленого життя, і цим документом проголошуємо створення Всесвітнього руху доброти. Ми будемо прагнути об’єднатися через організації в кожній країні і з допомогою створення всесвітньої мережі, і створити більш добрий і більш повний співчуття світ».
Саме учасники цієї організації і запропонували створити таке чудове свято. Офіційно Всесвітній день Доброти був заснований у Сінгапурі 18 листопада 2000 року на 3-й конференції Руху доброти.
Не секрет, що в сучасному високотехнологічному і швидкісному світі все частіше людські почуття та моральні якості відходять на другий план, і зокрема – доброти серед нас стало набагато менше – цей факт, на жаль, очевидний. Тому сьогоднішнє свято – ще один привід згадати про такій якості і категорії людських відносин як Доброта і об’єднати існуючі в різних країнах руху за доброту, щоб допомогти людям усвідомити, що робити добро – це зовсім нескладно, а результат у добрих справ і вчинків колосальний.
Ще одна мета Всесвітнього дня Доброти, за словами його засновників, – сприяти об’єднанню різних націй, незважаючи на мовні та культурні відмінності. Адже тільки на основі щиро добрих справ і вчинків можна досягти єдності і взаєморозуміння, зберігши при цьому самобутність і унікальність.
Ще раз скажемо, що творити добрі справи – неймовірно просто, добро не вимірюється грошима, часом – не вимагає багато часу і сил, головне – почати. Навіть просто добра усмішка незнайомій людині – вже здатна творити чудеса, в тому числі й для самої людини, хто це Добро робить. Адже крім того, що добрі справи підвищують всім настрій, вони ще й як не можна краще впливають на самопочуття, підвищують життєвий тонус.
Згідно з дослідженням психологів і лікарів з різних країн, люди, які щодня роблять добрі справи, краще почуваються і фізично, відчувають своє життя більш гармонійним, володіють кращим імунітетом, а значить – вони менше хворіють і довше живуть.
І все це навіть підтверджена практичними дослідженнями – коли людина робить щось хороше іншим людям, у неї підвищується рівень лімфоцитів і розширюються судини, це веде до правильної роботи серця; мозок виробляє велику кількість ендорфінів (відомих як «гормони задоволення»), які мають заспокійливий ефект, нейтралізують дію стресу, полегшують депресію. Нарешті, чуйність супроводжується душевним підйомом, що межує з ейфорією, що пояснюється виробленням гормону серотоніну, який регулює настрій.
І як закликають організатори свята, важливо бути добрим не тільки в цей День, але і щодня, причому добрим безмежно і безкорисливо. Адже, якщо чекати подяку (в будь-якому її прояві) за свою доброту, то це вже не справжня Доброта.
До речі, у самого свята за час його існування з’явилися і свої традиції. Так, в День Доброти, крім добрих посмішок і справ, прийнято дарувати знайомим і незнайомим людям квіти (наприклад, у Сінгапурі – маргаритки і гербери). А спеціально для цього Дня французький художник Оріль (Aurele) створив символ – відкрите серце.
Приєднуйтесь і ви до цього доброго, чудового свята. Адже це так просто – посміхніться прохожому, обійміть батьків або друга, зробіть комплімент колезі або начальнику, подаруйте квіти сусідці чи незнайомці, зателефонуйте друзям і скажіть їм, які вони чудові, переведіть бабусю через дорогу, але тільки ту, якої точно треба на іншу сторону проїзної частини, змайструєте і повісьте на вулиці годівницю для птахів, нагодуйте бездомне кошеня чи цуценя…
І цей список можна продовжувати довго. Все це займе мало часу і зусиль, але ефект буде колосальним. Адже з кожним таким, простим по суті, стає вчинком комусь краще, а значить – і більше доброти в світі. І важливо пам’ятати, що такими справами – проявами чуйності, симпатії, щедрості, дружелюбності, любові, благородства – ми вчимо робити добро і наших дітей. І, звичайно ж, бажано творити добро щодня, а не лише сьогодні – Всесвітній день Доброти
Пам’ятка про коронавірус Коронавіруси (Coronaviridae) — велика родина респіраторних одноланцюгових РНК-вірусів, що включає на січень 2020 року 39 видів вірусів, об'єднаних у 2 підродини Letovirinae та Orthocoronavirinae (до яких належить і 2019-nCoV / SARS-CoV-2, який спричинив згідно з міжнародною медичною термінологією спалах коронавірусної хвороби - COVID-19, що почався в грудні 2019).
Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул [25.05.2020р.]
1. Гуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.
2. Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.
3. Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня тяжкості.
4. Під час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину, здираючись якнайвище на дерева.
5. Під час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати дорікань із боку дорослих.
6. Під час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки.
7. Не можна брати в руки незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.
8. Під час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.
9. Одяг та взуття для відпочинку слід вибирати згідно із сезоном.
10. Після контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.
Правила безпеки на воді.
Пам’ятка!
Варто пам'ятати, що основними умовами безпеки є:
• правильний вибір і обладнання місць купання;
• суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах на воді
ПІД ЧАС КУПАННЯ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
• залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени;
• стрибати у воду з човнів, катерів, споруд, не призначених для цього;
• пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів;
• використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин та інше знаряддя, не передбачене для плавання;
• плавати на плавзасобах у місцях, відведених для купання;
• вживати спиртні напої;
• забруднювати воду і берег, прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання;
• підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання;
• допускати у воді грубі ігри, які пов'язані з обмеженням руху рук і ніг у воді;
• подавати помилкові сигнали небезпеки, заходити глибше, ніж по пояс людям, які не вміють плавати.
НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ:
• покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню;
• однією рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, завернутими у салфетку або носову хустинку, видаліть з порожнини рота пісок, мул та інше;
• рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет в шийному відділі, за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу, утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носу;
• наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені, водночас "краєм ока" контролюйте підіймання грудної клітки. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проведіть штучну вентиляцію не методом "рот в рот", а "рот в ніс", затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань - 16-20 за хвилину;
• для зовнішнього масажу серця розташуйтесь збоку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть на передньо-нижню поверхню грудини, основу другої долоні в поперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину;
• у випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань до натискувань на грудину 1:5, якщо рятувальників двоє - 2:15;
• через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з'явився пульс на сонних артеріях. Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри.
Правила поведінки біля водоймищ
1. Не загоряй надто довго — перегрієшся і отримаєш сонячний удар.
2. Не купайся і не пірнай у воду після тривалого перебування на сонці, тобі може стати погано. Купатися краще вранці або ввечері, коли тепло, але не можна перегрітися.
3. Ніколи не пірнай у незнайомих місцях! Тут може виявитися неглибоко, а інколи на дні лежать гнилі колоди, гостре каміння, об яке можна поранитися, та густі водорості, у яких легко заплутатися.
4. Не грай у тих місцях, звідки легко впасти у воду.
5. Не влаштовуй у воді ігор, пов'язаних із захватами.
6. Не вирушай у плавання на самодільних плотах.
7. Не ходи купатися на водоймища без супроводу дорослих.
8. Не запливай на глибоке на надувних матрацах та кругах.
«Бережи свої очі!»
1. Не торкайся очей брудними руками, рукавами одягу тощо. Якщо в око потрапила порошинка, його треба промити кип'яченою водою, а коли це неможливо — видалити її чистим носовичком.
2. Дотримуйся правил безпеки під час роботи у майстерні або виконуючи хатню роботу.
3. Не нахиляйся низько над каструлею з окропом або сковорідкою, на якій шкварчить масло.
4. Будь дуже обережним із пральним порошком, розчинами для миття посуду та іншими хімічними речовинами. Перед застосуванням зверни увагу, на їхню упаковку — на ній має бути написано, як поводитись, якщо така речовина потрапила в очі.
5. Обережно поводься із гострими предметами під час гри! Розмахуючи палицею перед обличчям товариша, ти можеш випадково поранити йому око.
6. Будь уважним під час прогулянок та забав. У лісі чи в саду око може поранити гостра гілка.
7. Якщо ти сильно пошкодив око, негайно звернися до лікаря!
Користування громадським транспортом
1.Посадка в громадський транспорт здійснюється лише з посадочної площадки, або узбіччя тротуару.
2. До транспорту слід підходити після повної його зупинки.
3. Посадка на громадський транспорт відбувається дисципліновано, в порядку черги.
4. Зайшовши в салон, необхідно пройти вперед, не створюючи натовп біля дверей.
5. Забороняється висовуватись з вікон.
6. Не можна ходити по салону під час руху автотранспорту – це небезпечно.
7. Під час руху не можна відволікати водія розмовами і заважати водієві керувати транспортним засобом.
8. Не можна відчиняти двері, не дочекавшись зупинки.
9. Не можна перешкоджати зачиненню дверей.
10. На зупинках виходять у сторону тротуару чи узбіччя.
11. Заборонено їздити на підніжках транспорту або чіплятись за борти машин.
12. Дітей слід перевозити лише в сидячому положенні.
14. Малюків під час руху транспорту необхідно тримати на руках, або у спеціальних кріслах.
15. Проїзд дітей в кузові транспортного автомобіля дозволяється лише тоді, коли кузов обладнаний сидіннями, а заднє сидіння має спинку. У кузові повинно знаходитись не менше двох дорослих. Висадка і посадка здійснюється через правий або задній борт.
16. На мотоциклах дітей перевозять у колясках, з надітим шоломом. Посадка і висадка здійснюється лише на праву сторону.
Безпека на дорогах
Пішоходи повинні ходити тротуарами або пішохідними доріжками, а за їх відсутності - велосипедними доріжками або в один ряд по узбіччю дороги, назустріч руху транспортних засобів. При цьому необхідно бути особливо обережним та не створювати перешкод іншим учасникам руху.
На дорогах, які мають розділову смугу, а також на дорогах поза населеними пунктами, можна рухатися по зовнішньому краю проїжджої частини назустріч руху транспортних засобів
Переходити проїжджу частину пішоходам дозволяється тільки підземними пішохідними переходами та в місцях, позначених спеціальною дорожньою розміткою або дорожніми знаками «Пішохідний перехід». Переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися та зупинятися на ній. Не рекомендується дорогу перебігати, йти потрібно спокійним кроком.
Відповідно Правил дорожнього руху пішохід має перевагу перед транспортними засобами при переході проїжджої частини визначеними пішохідними переходами, що не регулюються, а також тими переходами, що регулюються, за наявності відповідного сигналу світлофора або регулювальника.
Обережно! Діти на дорозі!
У ХХІ столітті важко уявити своє повсякденне життя без автомобілів, які набагато полегшують наше буття, але тим самим несуть із собою величезну небезпеку для життя дорослих і особливо дітей. Кожен день вулицями свого міста ти та твої однолітки йдуть до школи, коледжа чи на прогулянку.
Одначе вулиця великого міста – не найліпше місце навіть для дорослої людини. Тим більше вона не пристосована для дитини та підлітка. Щодня дорогою додому зі школи, коледжа чи навпаки дитина наражається на ризик потрапити в екстремальну ситуацію. Найчастіше через неуважність або незнання Правил дорожнього руху діти гинуть на вулицях в дорожньо-транспортних пригодах, а травми ДТП – найтяжчі. Тому, щоб попередити дорожньо-транспортні пригоди, небезпеку для здоров’я, життя, треба знати ці Правила і застосовувати їх:
-не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;
-ходити лише тротуарами, дотримуючись правої сторони, а якщо вони відсутні — по узбіччю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається, — тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід — водія;
-не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів;
-переходити дорогу можна лише у дозволених місцях – «зебра», підземних та надземний переходи;
-зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини, — праворуч;
-пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах;
-чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами;
-у разі дорожньо-транспортної пригоди надавати можливу допомогу потерпілим і повідомити про пригоду міліцію.
На жаль, не всі добре знають ці Правила й іноді нехтують ними. А тому щорічно на наших дорогах гинуть сотні дітей і дорослих. Трапляються дорожньо-транспортні пригоди дуже часто у таких випадках, коли ніби-то нічого не загрожувало.
Порушник Правил дорожнього руху не тільки наражає на небезпеку себе, а й ставить під загрозу життя інших людей.
Близько 70% вуличних травм, як свідчить статистика, відбуваються зі школярами та студентами на шляху додому, бо дорогу після занять дітлахи та підлітки вважають початком відпочинку. Щоб такий відпочинок не перетворювався на трагедію, мав певні межі, необхідно зустрічати та супроводжувати дитину, або суворо обмежувати час та маршрут додому: нікуди не звертати, не бавитись, не заходити.
[20.05.2020р.]
Друзі! Прошу усіх долучитися до загальношкільного флешмобу "Селфі вишиване", присвяченого Дню української вишиванки (21.05.2020р.)
Ваше селфі має бути креативним, тобто засвідчувати вашу любов до України.
Чекаю ваші фото!
Пропоную звернутися саме до історії вишиванки як українського національного вбрання. До вашої уваги показ першого повнометражного документального фільму про вишиті сорочки «Спадок нації».
Виховна година
Хвилинка цікавинка1000
кг зерна.9 м .
v Найкращій будівельник
серед тварин - бобер. Він валить невелике дерево
за 2 хвилини. Хату будує на березі водойми, а вхід до неї робить під водою.
Сучасні технолоігї планує,
Щоб споживати більше від природи,
Підкорює її красу і вроду.
Людина над природою панує,
Бездумно світ навколишній руйнує,
Відходи у довкілля викидає.
І бруд, і пил на землю осідає.
Панує над природою людина.
І неминуча та сттрашна година,
Коли природа відповість сюрпризом,
І виникне екологічна криза...
А може, катастрофи уникнем?
А може, берегти природу звикнем?
До Дня пам’яті та примирення [6.04.2020р.]
[20.05.2020р.]
Раз — наяву и тысячу — во сне.
Кто говорит, что на войне не страшно,
Тот ничего не знает о войне.
Ю. Друнина
Чи відомо вам, що сьогодні Міжнародний день танцю ? [29.04.]
Запрошую, діти, вас до руханки із Ю. Ткачем (хотілося б побачити відеозвіт))))
Дорогі мої семикласники!
Наша година спілкування присвячується Міжнародному Дню Землі [22.04.]
Напередодні Великоднього свята запрошую вас на віртуальну екскурсію до м. Дніпро у Будинок мистецтв, де відкрито виставку мистецьких атрибутів Великодніх свят.
Пропоную переглянути відеоролик:
Правила поведінки дітей в соціальних мережах
Година онлайн-спілкування «Дружба єднає щирі серця» [08.04.20]
АНКЕТА-ТЕСТ. Чи вмієте ви дружити?
Немає коментарів:
Дописати коментар